Як я люблю бути в полі хлібному,
По стежці бігати,
Що в’ється як змійка по ньому
І падати в хліб, сміючись,
Що так пахне всім рідним, близьким.
Слухати маленької вівсянки спів,
Що близько так кружляє над землею,
Люблю вінок зплітати з колосків
І синіх волошок пухких,
Лежати в хлібах у вінку,
Зажмуривши очі від сонця
І мріяти, мріяти, мріяти…
До заходу сонця.
1980 р.