Дивлюсь я на небо,
Що мирно так спить над землею
І бачу я очі блакитні твої,
Цікаві до всього й веселі такі.
Дивлюсь на струмок я,
Що під горою дзвіркоче
І біжить невідомо куди,
В його берегах я вбачаю
Губи ніжні твої ( усмішку твою),
А в горі- ніс твій прямий.
Твоє світле волосся
Я бачу в хлібах,
В золотих їх колосках,
Що так міняться сонячним сяйвом.
Голос твій рідний я чую
В шелесті листя дерев,
В співі пташок голосних
І куди не погляну,
Всюди я бачу і чую тебе,
Того, кого я так сильно кохаю.
1980 р.