Лютує лютень за вікном,
Бо так його за вдачу звуть,
А ми , чаюєм за столом,
Вслухаючись у лютий звук…
Завив на цілий світ вовком,
Від образ і душевних мук…
Заревів в останнє биком,
Напустив злих кусючих мух.
Легко їм кусати гуртом,
Напускаючи в очі пух…
Злітає озвірилий ком,
Стукаючи по склу тук, тук…
Все навколо виє хором,
Мов , стотисячний утробний звук,
Гурчить віхола мотором,
З небес, із-за хмар йде відгук.
Розлютилась зима немов
Той чорний та зловісний крук.
Вже зоріє весни фантом,
Відчувається її дух!
Весело бавитись з котом,
Не злазить він із моїх рук,
Муркоче , як тим трактором
Гуркоче, чує кожен рух!
Огортає гра нас теплом,
Старі, мов діти уху-хух…
Махає вітруган крилом,
Страшно гупає по даху…
Сім’я зібралася разом
Давиться слізьми від сміху,
А котик лиже язиком,
Потроху усіх на втіху…
Лютує лютень за вікном,
Накидає гори снігу,
Весна вже бореться зі сном,
Готуючись до забігу!
Всі чекають її давно,
Як колись чекали зиму,
Бо одній їй тільки дано
Розтопити в серці кригу!