Не забувай травневу ту весну,
Коли зустрілися з тобою,
Той сад, де солов’ї
Співали нам пісню чарівну свою,
Де ми алеями гуляли,
Вдихали запахи бузку.
І та мелодія неслась,
І чарувала душі наші,
Любов’ю сповнились серця
І кров по жилах забурляла.
І в поцілунку ми злились
Вустами з медним ароматом,
Забулися на мить:
О,хто ми? Де ми? І, що з нами?
Та зелень трав, той білий цвіт,
Те сонце тепле, золоте, ласкаве,
Той п’янкий запах і той спів
Не забувай, не забувай, не забувай во вік.
О! Та весна-красна,
Мелодія її, чарівною була…
1994р.